Предлагаю подумать: чей образ Еглон,
Тот, кто чрево раздул, как воздушный баллон.
Сколько чрево Еглона в себя поглотило
И энергий людских, и мыслительной силы.
Но вошёл к нему в горницу как-то Эхуд
И мне кажется, плотью он был очень худ,
Но возлюблен был Богом, Ему симпатичен,
Потому что от прочих людей был отличен.
Избегал его меч однозначной заточки:
Потому и достал он Еглоновы почки;
Острие он всегда в обе стороны правил,
Избегая людских застоявшихся правил.
Ум умел он беречь от ненужной лавины,
Посвятив лишь Творцу две его половины:
В руки правой из них он отдал управленье,
Ну а левой – помощницей быть во смиреньи.
И спасти свой народ Бог Эхуду доверил,
И однажды вошёл он в Еглоновы двери:
Есть к тебе у меня двухстороннее Слово,
Под плащом оно скрыто от глаза дурного.
Встал Еглон в полный рост, залоснился от тука.
Но простёрши в сокрытое левую руку,
Ловко меч свой Эхуд от бедра отделивши,
В толстом чреве Еглона проделал он нишу.
И вошёл это меч аж до самого зада,
Прорубив коридор до исподнего ада,
И проглоченных им отпустил на свободу,
И шофар вострубил к Юбилейному Году!
Комментарий автора: Аод (евр. – Эхуд*) сделал себе меч с двумя остриями, длиною в локоть, и припоясал его под плащом своим к правому бедру,
[и пришел,] и поднес дары Еглону, царю Моавитскому; Еглон же был человек очень тучный…
Аод вошел к нему: он сидел в прохладной горнице, которая была у него отдельно. И сказал Аод: у меня есть до тебя, [царь,] слово Божие. [Еглон] встал со стула [пред ним].
[Когда он встал,] Аод простер левую руку свою и взял меч с правого бедра своего и вонзил его в чрево его,
так что вошла за острием и рукоять, и тук закрыл острие, ибо Аод не вынул меча из чрева его, и он прошел в задние части.
(Суд.3:16-17; 20-22)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
